П'ятница, 16.11.2018, 10:28
Вище художнє професійно-технічне училище № 5 м. Вінниця
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Посилання







Реклама
Категорії розділу
Заміни [0]
Новини [61]
PRESIDENT.GOV.UA
Новини міської ради:


Урок-гра "Подорож до країни закону та права"

Тема: Подорож до країни закону та права
Мета: ознайомити учнів з історією законодавства, найбільш відомими законами світової історії, історії України, показати роль закону та права; формувати риси правової свідомості; виробляти вміння працювати з джерелами права, давати оцінку, коментувати закон; виховувати законослухняність.
Обладнання: ілюстративні матеріали; уривки текстів законів, презентація.

ХІД УРОКУ-ГРИ
—    Сьогодні ми поговоримо з вами про виникнення найдавніших правових пам'яток людства, що слугували джерелами права.

Цікаво знати
Відомо 25 найдавніших правових пам'яток правової культури до XX ст. Серед них і згадані нами закони Хаммурапі — вавилонського царя, Закони XII таблиць (Стародавній Рим), Салічеська- правда (держава франків), звід законів «Тайхоре» (Японія), Конституція США, Французький цивільний кодекс - Кодекс Наполеона.

Станція І. Стародавній Вавилон
—    Давайте з вами здійснимо подорож в далеке минуле Закону і Права Адже, як відомо, ці поняття існують поряд, де є закон, там є право.
З'явилися вони з появою держави. Отож, там, де існували найдавніші держави, там і з'явилися закон і право. Першу нашу подорож ми здійснимо до Стародавнього Вавилону.
У першій половині XVIII ст. до н, е. Вавилон набирає могутності в період правління царя Хаммурапі (1792—1750 pp. до н. е.).
За 42 роки правління він створив велику державу зі столицею у Вавилоні. Його правління відзначилося тим, що були створені закони, які впорядковували стосунки між верстами населення. Закони складалися з 282 статей, де визначалися міри покарання за різні злочини. (Портрет царя Хаммурапі, уривок із закону.)
Запитання
1. Чиє майнове становище прагнув зміцнити, зберегти Хаммурапі? (Середніх верств, землеробів)
2.    Чому? (Бо вони служили у війську, сплачували основну частину податку.)
3.    Яким чином закони Хаммурапі намагалися встановити справедливість? (Запровадження справедливості «талону» — «око за око», «зуб за зуб».)
4.    Як ви оцінюєте даний шлях досягнення справедливості?

Цікаво знати
Закони Хаммурапі проголошували, що:
*    за посягання на життя чи власність людини - кара, яка була тим більш жорстокою, чим багатшим був потерпілий;
*    якщо раб протестував проти свого становища, йому відрізали вухо;
*    дозволялися шлюби рабів та вільних людей, спільні діти яких народжувалися вільними;
*    борг дозволялося прострочувати, заміняти срібло іншими цінностями, заборонялося забирати за рахунок боргу сад, поле та врожай:
*    продавців-шахраїв карали;
*    заборонявся самосуд, кару призначав лише суд;
*    у разі якщо важко було встановити іс¬тину, здійснювали «божий суд»: кидали підозрюваного в річку. Якщо людина випливала, вважали, що вона невинна, якщо тонула — на те була воля богів;
*    якщо людина за несплату боргів потрапляла в рабство, вона мусила зачитатися рабом протягом трьох років, на четвертий рік її відпускали.

Станція II. Стародавня Греція

Запитання
Чи доводилося вам бачити жіночий образ, з пов'язкою на очах і терезами в руках? Хто ж вона? (Ілюстрація Феміди)
Феміда - у грецькій міфології богиня права, закону, порядку. Феміда нібито наглядала за тим, щоб ні боги, ні люди не порушували законів,
Відповідно, Феміда -- правосуддя, закон; жерці Феміди — слуги закону: судді, юристи. «Із вікон висовувалися непідкупні голови Жерців Феміди» (М. В. Гоголь «Мертві душі» )

Станція III. Стародавній Рим
Римське право дійшло до нас як класичний зразок цивільного права. У часи Римської імперії були, закладені основи сучасного цивільного права. Багато понять (кодекс, судовий процес, суди, спадщина) побутують у сучасній юриспруденції.
Давайте заглянемо на Марсове поле в Римі, де зібралося багато людей. Чому? З якою метою?
Щоосені на Марсовому полі в Римі обирали кращих громадян на державні посади. Ті, хто прагнув обійняти посаду, з'являлися на коміції (народні збори) вбраними в тогу (кандиду — білий плащ), яка була символом чистої совісті народного обранця. Відтоді всіх, хто прагне бути обраним, на будь-яку посаду, називають кандидатом. Коміції, окрім виборів магістратів, ухвалювали закони, розглядали скарги на судові рішення.

Станція IV. Київська Русь
Запитання
Пригадайте найдавнішу пам'ятку правової культури України, яку ви вивчали в курсі історії України. («Руська Правда», XI cm.) .
«Руська Правда» — найдавніша пам'ятка правової, культури України. Вона теж належить до згаданих нами 25 правових пам'яток.
Слово «правда» означало закон. Оригінал документа не зберігся, але до наших часів дійшло близько 300 списків пізніших його редакцій, яких відомо три. Це була збірка норм руського права. Найдавніша «Правда», містила лише 17 статей. У них йшлося про покарання за вбивство, побої, вчинення каліцтва, їзду на чужому коні, псування майна тощо. Зберігалося право родичів на кровну помсту за вбивство, яку міг замінити грошовий штраф.
Широкими можливостями у майновій сфері користувалися жінки. На відміну від багатьох європейських юридичних пам'яток, «Руська Правда» не передбачала застосування смертної кари, відрубування рук, ніг.
Кровна помста, яка дозволялася за часів Ярослава Мудрого, була категорично заборонена його синами.
За висловом відомого, російського історика Василя Ключевського, «Руська Правда» «виявляє чудову для її юридичного віку виразність і передбачливість, величезну кількість вироблених, норм і визначень».

Станція V. Литовсько-Руська держава
Закони видавалися у формі універсалів.
В українських землях застосовувалися такі пам'ятки правової культури, як Литовські статути — 1529, 1566, .1588 pp.
Видатний український історик Михайло Грушевський називав Литовські статути «шляхетськими кодексами» оскільки вони упорядковували передусім правовий статус дворянства та захищали права і численні привілеї цього стану.
Величезне значення для українських міст мали збірки магдебурзького права. Ці документи мали силу законодавчих актів у містах, що звільнялися від управління й суду феодалів. Такі міста отримували право місцевого самоврядування.
В Україні ж уперше магдебурзьке право отримало місто Сянок на Львівщийі у 1339 р.

Цікаво знати
В історії людства для позначення нормативних актів і нормативних договорів різної юридичної сили вживалися такі поняття: асізи, булли, декрети, договори, едикти, закони, кодекси, конвенції, конституції, лауди, ординації, ордонанси, пакти, положення, правди, статті, статути, трактати, угоди, універсали, яси та інше.

Запитання
Пригадайте, які міста Черкащини дістали магдебурзьке право? (Корсунь — 1584р.;Канів- 1600р.; Чигирин^- 1591р.; Лисянка — 1662р.; Черкаси — 1791 р.)

Станція VI. Період XVIII ст.
Важливою пам'яткою правової культури України є Конституція Пилипа Орлика. Намагаючись з'ясувати її роль і місце в політичній спадщині України, вчені неоднозначно оцінювали її юридичну сутність.
Михайло Грушевський визначав цей документ як хартію, Микола Костомаров, Дмитро Яворницький - як договір, Дмитро Дорошенко — як конституцію. Останньої думки дотримуються О. Пріцак, В. Смолій, О. Субтельний та інші.
Текст Конституції Пилипа Орлика
«Дехто з. гетьманів Війська Запорізького захоплював собі необмежену владу, геть потоптавши рівність і звичаї (свавільно встановлював отой закон: «Так хочу — . так повеліваю». Через те непритаманне гетьманському уряду самоуправство у Вітчизні і Війську Запорізькому запроваджували розлад, викривлення прав і вольностей, утиски посполитих та насильний, невиважений розподіл військових посад, а відтак зросла зневага до генеральної старшини, полковників і значного товариства». Тому ми - генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорізьке — склали угоду і затвердили закон, який повинен мати вічну силу у Війську Запорізькому: чільними радниками у нашій Вітчизні мають бути генеральні старшини з огляду на важливість їхніх посад, а також через те, що вони постійно перебувають на боці гетьмана; після них у звиклому порядку ті ж права народних радників нехай мають городові полковники...
З тими генеральними старшинами, полковниками і генеральними радниками повинен теперішній ясновельможний гетьман, а також наступники радитися про безпеку Вітчизни, про спільне благо і про ці громадські справи і не має права нічого вирішувати, розпочинати і здійснювати своєю волею без попереднього розгляду і схвалення ними.
Тому-то призначаються три сесії Генеральної ради...
Між радами Україною правитиме гетьман з генеральною старшиною. Листи з інших держав гетьман повинен зачитувати старшині, так само й відповіді.
...Якщо ж у діях ясновельможного гетьмана буде помічено незгідного справедливості, хибного чи зловорожого Вітчизні, то генеральні старшини, полковники і генеральні радники владні використати свободу голосу, щоб особисто або ж публічно на нараді висловити докір його ясновельможності та рішуче стримати від зневаги от чистих прав і вольностей, не завдаючи при тому ані найменшої образи високій гетьманській честі. На ті докори ясновельможний гетьман не повинен ані ображатися, ані не має права за них мстити, навпаки, повинен постаратися виправити, переступи».

Запитання
1.    Користуючись текстом та знаннями з історії України, пригадайте, що на сьогодні взято в державному будівництві України з цього відомого правового акта? (Поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову.)
2.    Коли було прийнято Конституцію П. Орлика? (1710)

Станція VII. Період XX ст.
Багато важливих правових документів в Україні було створено у XX ст. За часів Центральної Ради було видано чотири Універсали. Першим Президентом УНР був Михайло Сергійович Грушевський.

Станція VIII. Сучасний період
Сучасним головним джерелом права України є Конституція України — Основний Закон. Він складається з 16 розділів, 161 статті. Найбільшим є Розділ Н, присвячений правам, свободам та обов'язкам громадян.
Прийнята Конституція 28 червня 1996 р. Сьогодні вона має доповнення окремих статей.
Уперше на найвищому законодавчому рівні закріплено пріоритет прав людини, а також курс на побудову в Україні незалежної, демократичної соціальної правової держави.
— Отже, ми з вами побачили історичний розвиток закону і права. Сьогодні закон в Україні стоїть на сторожі інтересів громадян. Право визначається як система правових норм, а законодавство — як система до¬кументів, які є зовнішнім виявом права.
Дені Дідро зазначав, що не може бути іншого справжнього законодавця, окрім народу.
«Закон суворий, але він закон», — казали давні римляни. Ось тому в усі часи, яким би не було суспільство, закон мав свій пріоритет, усі повинні були його виконувати.
Правовий ринг
1.    Хто така Феміда? (Богиня правосуддя)
2.    Що означає слово «кандидат»? (Громадянин, який має право обіймати певну посаду.)
3.    Який Закон складається із 282 статей? (Закони Хаммурапі)
4.    Скільки існує найбільш. відомих пам'яток правової культури до початку XX ст.? (25)
5.    Хто автор « Руської Правди»? (Ярослав Мудрий)
6.    Що означає слово «правда»? (Закон) .
7.    Скільки існувало Литовських Статутів? (3)
8.    Яке місто Черкащини отримало першим статус Магдебурзького права? (Корсунь, 1584р.)
9.    Хто був автором Конституції 1710 p.? (Пилип,Орлик)
10.    Скільки Універсалів було, прийнято Центральною Радою України? (4)
11.    Скільки статей містить Конституція України 1996р:?.(161)
12.     Розвязування кросвордів. (Див. додаток 5).


Література
1.    Основи правознавства / Під ред. В. С, Журавського. 9 кл. - К,, 2004.
2.    Основи правознавства / Під ред, І. Б. Усенка.. 9КЛ.-К/, 1997.
3.    Історія України / Під ред. В. Смолія. 7 кл. — К., 1999.
4.    Історія України / Під ред. В. Власова. — К., 2002.
5.    Історія стародавнього світу. 6 кл. — К., 2006.
6.    Міфологічний словник. — К., 1965.
7.    Юридичний словник. — К., 1999.
8.    Наш рідний край. — Ч. 1. — К., 1998.

Додаток 1
Закони Хаммурапі.
Найвидатнішим пам'ятником давньосхідної правової думки є Закони Хаммурапі, увічнені на чорному базальтовому стовпі. Крім того, збереглася велика кількість копій окремих частин цього судебника на глиняних табличках. Судебник починається з розлогим введення, де йдеться про те, що боги передали Хаммурапі царську владу, щоб він захищав слабких, сиріт і вдів від образ і утисків з боку сильних. Далі йдуть 282 статті законів, охоплюють чи не всі аспекти життя вавілонського суспільства того часу (цивільне, кримінальне та адміністративне право). Кодекс завершується докладним ув'язненням. 
Закони Хаммурапі як за змістом, так і за рівнем розвитку юридичної думки представляли собою великий крок вперед в порівнянні з передували їм шумерським і Аккадським правових пам'ятників. У кодексі Хаммурапі приймається, хоча і не завжди послідовно, принцип вини та злої волі. Наприклад, встановлюється різниця в покаранні за навмисне і ненавмисне вбивство. Але тілесні ушкодження каралися по висхідному до глибокої старовини принципом "око за око, зуб за зуб ". У деяких статтях законів у визначенні покарання чітко виражений класовий підхід. Зокрема, передбачалися суворі кари для норовливих рабів, які відмовлялися підкорятися господарям. Людина, який вкрав або вкрив чужого раба, карався смертною карою.
Старовавілонський період суспільство складалося з повноправних громадян, які називалися "синами чоловіка", мушкенумов, що були юридично вільними, але неповноправним людьми, так як вони не були членами громади, а працювали у царському господарстві, і рабів. Якщо хто-небудь завдав членоушкодження "синові чоловіка", то покарання винному виносилося за принципом Таліон, тобто "око за око, зуб за зуб", а відповідне членоушкодження, заподіяне мушкенуму, каралося лише грошовим штрафом. Якщо лікар був винен у невдалій операції над "сином чоловіка", то він карався відсіканням руки, якщо від такий же операції постраждав раб, необхідно було лише сплатити господарю вартість цього раба. Якщо з вини будівельника обвалився будинок і в його руїнах загинув син господаря будинку, будівельник карався смертю свого сина. Якщо хто-небудь вкрав майно мушкенума, то збиток необхідно було відновити у десятикратному розмірі, в той час як за крадіжку царського або храмового майна передбачалося відшкодування в трідцатікратном розмірі.
Щоб не зменшилося число воїнів і платників податків, Хаммурапі прагнув полегшити долю тих верств вільного населення, які перебували у важкому економічному становищі. Зокрема, одна зі статей законів обмежувала боргове рабство трьома роками роботи на кредитора, після чого позика, незалежно від її суми, вважалася повністю погашеної. Якщо з-за стихійного лиха врожай боржника був знищений, то термін погашення позики та відсотків автоматично переносився на наступний рік. Деякі статті законів присвячені орендному праву. Плата за орендоване полі зазвичай дорівнювала 1 / 3 врожаю, а саду - 2 / 3.
Щоб шлюб вважався законним, необхідно було укласти контракт. Перелюб з боку дружини каралося її втопленням. Однак, якщо чоловік бажав пробачити невірну дружину, не тільки вона, але і її спокусник звільнялися від покарання. Перелюб з боку чоловіка не вважалося злочином, якщо тільки він не спокусив дружину вільної людини. Батько не мав права позбавляти синів спадщини, якщо ті не вчинили злочину, і повинен був навчити їх своєму ремеслу.
Воїни отримували від держави земельні наділи і зобов'язані були на першу вимогу царя виступити в похід. Ці наділи передавалися у спадок по чоловічій лінії і були невідчужуваними. Кредитор міг забрати за борги тільки те майно воїна, яке той сам придбав, але не надів, що подарувало йому царем.
Звід законів Хаммурапі (Або Кодекс Хаммурапі), Створений Хамураппі в кінці його правління (приблизно в 1750-х роках до н. Е..), Є одним з найдавніших законодавчих пам'яток. Знайдено археологічної експедицією Жака де Моргана в ході розкопок в 1901-1902 роках у Сузах (Територія стародавньої Месопотамії). Це зведення з 282 законів (37 знищено) являє собою чорний базальтовий стовп.
Закони вибиті клинописом на обох сторонах стовпа на класичному вавилонському діалекті аккадського мови. У верхній частині стовпа зображений сам Хаммурапі, що одержує закони з рук бога сонця Шамаша (За іншою версією, на стелі зображений бог Мардук)[1]. Частина тексту законів була збита і може бути частково відновлена по інших джерелах (наприклад, цитат законів на глиняних табличках).
Закони Хаммурапі безпосередньо випливають із шумерської правовій традиції і є одним з найважливіших джерел для вивчення права й соціально-економічного устрою Месопотамії того часу. У центрі уваги законів господарські, економічні та сімейні відносини. Обмежуються й регламентуються приватновласницькі відносини, затверджується державний контроль над господарським життям.
Основна увага приділена опису покарань за різні правопорушення. Закони передбачають сувору систему покарань: практично будь-яка крадіжка карається смертною карою.
«Якщо людина майно бога або палацу вкраде, людина цей повинен бути вбитий ...»
У той же час, деякі дослідники відзначають, що з Кодексу Хаммурапі фактично випливає сучасний принцип презумпції невинності («Невинний, поки не доведено протилежне»). У разі членоушкодження послідовно проводиться принцип Таліон (око за око), Хоча якщо соціальний статус винного вище, ніж у потерпілого, покарання значно м'якше.
В даний час стовп з законами Хаммурапі зберігається в паризькому музеї Лувр. Точну копію стовпа можна також побачити в Москві, В Навчальному художньому музеї зліпків ім. І. В. Цвєтаєва - Філії Музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна і в Передньозіатських музеї в Берліні .

Додаток 2

«Марсове поле» (лат. Campus Martius) — так називалася частина міста Риму, на лівому березі річки Тібр площею бл. 250 га, спочатку призначена для військових і гімнастичних вправ. Знаходилось до будівництва Стіна Авреліана поза містом. Часто служило місцем прийому іноземних володарів.
З часу вигнання Тарквінія тут відбувалися військові та цивільні збори. Як місце військових вправ, поле було присвячено Марсу, який мав свій вівтар у його центрі. За часів Сулли частинами продано впливовим людям в Римі. Центр поля залишився вільним під ім'ям Campus, тоді як інші частини поля були забудовані. У 55 р. до н. е. Помпей побудував тут свій театр. Пізніше у північній частині було побудовано величезний Solarium Augusti (сонячний годинник) та Ara Pacis та освячено їх 30 січня 9 р до н. е.

Додаток 3
Магдебурзьке право
"Укорінення цього німецького права в німецьких землях було пов’язане з інтенсивним розвитком ремесла і торгівлі, і як наслідок цього – економічної могутності міст, яке вимагало внутрішнього самоврядування і свободи від свавілля землевласників. Поширення цього міського права – то був довгий процес запозичень. Одне місто одержувало його від іншого, і таким чином поширювало його на інші міста. В Північній Італії германські імператори, які здійснювали завойовницькі походи в ці землі, ознайомилися з варіантами міського права італійських міст. Це, насамперед, римське право, а це вільне право. Таким чином в основу німецького права лягли засади римського права”.
Спершу було чимало різних форм самоврядування
Міське самоврядне право зароджувалося з множини європейських практик. В італійських містах було своє право, у французьких, англійських, інших – своє. Навіть на німецьких землях існували, поряд із маґдебурзьким правом, інші форми права, які пішли з міст Галле і Любека. Але маґдебурзьке право стало найпоширенішим завдяки, зокрема, архиєпископові Віхману, який у XII столітті запровадив реформу міського управління Маґдебурґа і надав привілей цьому містові.
Тоді ж розпочалася судова реформа, в основу якого лягло перше міське законодавство, котра завершилася в першій половині XIII століття. Отож, пройшло приблизно чотири століття, доки практика не оформилася в 9 статей маґдебурзького права.
Коли маґдебурзьке право з’явилося в Україні?
"Це був дуже такий довгий шлях. Спочатку маґдебурзьке право перейняли польські, угорські, чеські міста. В українських містах воно з’явилося вперше в середині 13 століття і було пов’язане з діяльністю німецьких колоністів, які осіли в українських містах. Першими були міста Холмщини і Перемищини, які входили до складу Галицько-Волинського князівства. Першим містом був Львів, який одержав маґдебурзьке право в 1256 році, а в 1356 році ці привілеї розширилися, збільшивши пільги і права міщан”.
У 14 столітті маґдебурзьке право прийшло у Володимир (Волинський), Луцьк і Кременець. В 15 столітті, – каже Наталя Білоус, – коли Волинь увійшла до складу Великого Литовського князівства, це право згаданим містам було підтверджене і розширене. А Київ одержав маґдебурзький привілей приблизно в 1498 році, але документи не збереглися внаслідок великої пожежі на Подолі.
"Перший привілей, на жаль, не зберігся. Ми не знаємо навіть його копій, але приблизний зміст можна реконструювати. В Київ маґдебурзьке право приходило поступово. Цей привілей в обмеженому вигляді київська громада одержала приблизно в листопаді-грудні 1498 року. Міську громаду очолював війт, однак він ще не мав судової прерогативи, судової влади, і судочинством займалися воєводські намісники”.
"Це основа тодішньої життєдіяльності міст”
Маґдебурзький привілей означав менші податки і розширення можливостей для розвитку міської громади.
"Якщо в місті запроваджувалися регулярні ярмарки і торги, яких вони до того не мали, то, звичайно, туди вже був приплив різних купців, торговців. З’являлися ремісничі цехи. Це основа тодішньої життєдіяльності міст, на основі чого могла розвиватися їхня економіка. Місто звільнялося від судового підпорядкування великим землевласникам, якщо це було приватновласницьке містечко, і королівським намісникам, якщо це було королівське місто. Воно одержувало правову автономію, на основі чого могло далі розвиватися, тобто маґдебурзьке право була потребою часу”.

На правах реклами

Ваш пошук роботи
починається тут.

Допоможи адміністратору
Система Orphus
Форма входу
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Ми в Facebook
Реклама
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 717
Наші фотографії
Статистика
Архів записів
Copyright McWest © 2018Використовуються технології uCoz