Вівторок, 17.10.2017, 22:47
Вище художнє професійно-технічне училище № 5 м. Вінниця
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Посилання







Реклама
Категорії розділу
Заміни [0]
Новини [55]
PRESIDENT.GOV.UA
Новини міської ради:

Матеріали до вивчення роману Л.М. Толстого «Анна Кареніна»

Тема: «Суперечливий образ Анни Кареніної»

Мета: продовжувати роботу з текстом роману, допомогти учням схарактеризувати образ  Анни; формувати навички дослідження художнього твору, аналізу літературного героя; виховувати терпимість у ставленні до людей.

Очікувані результати: учні будуть знати зміст твору, характеризувати проблематику, визначати провідні ідеї та засоби їх розкриття; коментувати ключові епізоди, висловлювати свої судження.

Основні поняття: роман, «діалектика душі», образ.

Тип уроку: урок-дослідження

Методи: дискусія, бесіда, робота з книгою, наочні посібники, презентація

ХІД УРОКУ

Сховай в душі глибоко, ген на споді,

Свій слушний жаль і правди почуття

Й скажи собі: га, що робити? Годі!

Такий цей світ, таке оце життя.

Богдан Лепкий.

І. Організаційний момент.

ІІ. Активізація опорних знань.

Бесіда з учнями.

Яка ж головна тема роману? (Прогнозована відповідь. Головною темою роману «Анна Кареніна» є «думка сімейна». Зі спогадів дружини письменника відомо, що Толстой зауважував: «щоб твір був гарний, треба любити в ньому основну, провідну думку. Так, в «Анні Кареніній» я люблю «думку сімейну»)

У критиці неодноразово виникало твердження, що Толстой написав не один, а два романи: про Анну і про Левіна. Проте Толстой застерігав від такого поверхневого трактування: «Будова тримається не на фабулі і не на стосунках героїв, а на внутрішньому зв’язку».

Як би ви схарактеризували композицію роману? (Прогнозована відповідь. Особливість композиції полягає в тому, що в центрі роману - дві історії, які розвиваються паралельно: історія сімейного життя світської жінки Анни Кареніної і доля дворянина Костянтина Левіна).

Як нам відомо, Толстой наділив свою героїню не лише привабливою зовнішністю, а й глибоким внутрішнім світом.

Спочатку письменник хотів створити образ заміжньої жінки з вищих верств суспільства, яка загубила себе. Софія Андріївна згадувала: «Він казав, що його завдання зробити цю жінку жалюгідною, але не винною». Проте в процесі роботи над романом образ Анни поступово поглиблювався.

Але чи знаєте ви, хто є прототипом героїні? (Прогнозована відповідь. Навесні 1873 року Лев Толстой почав роботу над новим великим романом про сучасність. Ця робота тривала 4 роки, а свій твір письменник назвав іменем головної героїні – Анни Кареніної. До речі прототипом зовнішності героїні стала донька Пушкіна, Марія Олександрівна Гартунг. 10 червня 1958 року правнучка Пушкіна, Софія Павлівна Воронцова писала в листі: «Я багато разів чула, від своєї мами, внучки Пушкіна, що Толстой зобразив дочку Пушкіна, Марію Гартунг в образі Анни Кареніної...»)

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Пошук «цитатних» відповідей на питання.

Якою Анна постає перед нами вперше? Прочитайте опис зовнішності героїні. Зверніть увагу на портрет  Марії Гартунг, чи помітна схожість «портретного» прототипу з героїнею роману? Чому?

Які зміни в Анні помітила на балу Кіті Щербацька? Що, на думку Кіті, означав той «тремтливий, спалахуючий блиск в очах...»? («Вона не сходилася з Анною від самого приїзду і тут раптом побачила її знову зовсім новою і несподіваною. Вона побачила в ній таку знайому їй саму рису збудження від успіху. Вона бачила, що Анна п’яна від вина збуджуваного нею захоплення. Вона знала це почуття й знала його ознаки і бачила їх на Анні - бачила тремтливий, спалахуючий блиск в очах і усмішку щастя і збудження, що мимоволі вигинає губи, і виразну грацію, певність і легкість рухів.»)

До якого висновку дійшла Кіті, спостерігаючи за розмовою Вронського і Анни? («Кіті здавалося, що всяке сказане ним слово вирішувало їхню долю і її долю...»)

Коли Анна повертаючись в Петербург, на одній зі станцій побачила Вронського, що вона сказала йому і чи те саме можна було прочитати на її обличчі? («Я  не знала, що ви їдете. Чого ви їдете? - сказала вона, опустивши руку, якою взялася була за стовпчик. І нестримна радість і пожвавлення сяяли в неї на обличчі.»)

Як відповідь Вронського вплинула на Анну? Що побачив він на її обличчі? («Весь жах заметілі здався їй ще прекраснішим тепер. Він сказав те саме, чого бажала її душа, але чого вона боялась розумом. Вона нічого не відповіла, і на обличчі в неї він бачив боротьбу.»)

Коли Вронський застав Анну одну, на терасі, про що думала жінка? («Вона казала правду. Хоч би коли, хоч би в яку хвилину спитали її, про що вона думала, вона без помилки могла відповісти: про одне, про своє щастя і про своє нещастя. Вона думала саме тепер, коли він застав її, ось про що: вона думала, чому для інших, для Бетсі, наприклад (вона знала її прихований від світу зв’язок з Тушкевичем), все це було легко, а для неї так тяжко? Сьогодні ця думка, з деяких міркувань, особливо мучила її...»)

Вронський, дізнавшись про вагітність Анни, пропонує їй залишити чоловіка, обміркувати своє становище і прийняти рішення.

  • Як поводиться Анна? Що у її поведінці дивує Вронського? Що було причиною такої поведінки героїні? («Вронський...щоразу натрапляв на ту поверховість і легкість міркувань...справжня Анна, ховалася кудись у себе і виступала інша... Вронський не міг зрозуміти, як вона, зі своєю сильною, чесною натурою, могла зносити це становище обману й не бажати вийти з нього, але він здогадувався, що головною причиною цього було те слово син, якого вона не могла вимовити.»)

  • Чому дім Кареніних став без Анни пусткою? («Олексій Олександрович...через надмірну запопадливість не надбав собі друзів ні в гімназії, ні в університеті, ні на службі...»)

Однією з надзвичайно сильних сцен роману є зустріч Анни з сином. Яке враження справляє вона на вас? Якою перед вами постає Анна? («Під час розлуки з ним і при тому припливі любові, який вона почувала весь цей останній час, вона уявляла його чотирилітнім хлопчиком, яким вона найбільше любила його. Тепер він був навіть не таким, яким вона залишила його; він ще далі став від чотирилітнього, він виріс і схуд. Що це!  Яке худе в нього обличчя, яке коротке в нього волосся! Які довгі руки! Як змінився він з того часу, коли вона залишила його! Але це був він, з його формою голови, його губами, його м’якою шийкою і широкими плічками.»)

  • Чому Анна вирішила покінчити життя самогубством? («І смерть, як єдиний спосіб відновити в його серці любов до неї, покарати його й одержати перемогу в тій боротьбі, яку злий дух, що оселився в її серці, провадив з ним, ясно й виразно уявилася їй...»)

Бесіда з учнями.

  • Чому Анна вийшла заміж за Кареніна? Чи кохав він Анну?

  • Чим було наповнене життя Анни до зустрічі з Вронським?

  • Чим відрізнялася вона від світського середовища? Якою є душа героїні?

  • Чи щиро Анна покохала Олексія Вронського?

  • Коли і яким чином почуття Анни до Вронського стали зрозумілі всім?

  • Як ставилася Анна до сина, доньки? Чому?

  • Як би ви схарактеризували ставлення героїні до Кареніна? Чи змінювалося воно протягом роману?

  • Чому Кіті називає сімю Анни і Вронського «неправильною»? Як сприймає їх світ?

  • Чи була героїня щаслива з Вронським? Чому?

  • У чому головна причина її страждань?

  • Як вищий світ оцінив спільне життя Анни і Вронського? Чому?  (Суспільство не пробачило Анні, що в боротьбі між почуттям і обов’язком перемогло кохання до Вронського.)

  • Які причини самогубства героїні? Хто винен у її смерті? Якби Анна не кинулася під поїзд, чи розлюбив би її Вронський?

Проблемне запитання.

  • Чи можна вважати образ Анни Кареніної суперечливим? Чому?

Слово учителя.

Образ Анни Кареніної надзвичайно глибокий. У ньому відображені страждання порядної, чесної людини, що посміла порушити правила «світського етикету». Обдарована, жива, вразлива, горда, Анна не вміє обманювати і не хоче лицемірити. Вона не хоче більше фальші і прагне справжнього життя. Анна стала дружиною людини, котра мала справу лише «з відображенням життя» (цей шлюб був влаштований її тіткою), але, зустрівши Вронського, вона хоче кохати відкрито, щиро, вірно. Проте у романі ми бачимо й іншу Анну, в почуттях якої «було щось жорстоке, чуже, бісівське». Толстой, як реаліст і тонкий психолог, пояснює трагічну приреченість кохання Анни і Вронського не лише зовнішніми причинами – згубним впливом суспільства, а й суто внутрішніми, що приховані в душах героїв.

«...чому ж не погасити свічку, коли дивитися більше нема на що.., коли гидко дивитись на все це...»,- роздумує Анна, - «Туди! - казала вона собі, дивлячись у тінь вагона, - туди, на саму середину, і я покараю його і врятуюсь від усіх і від себе...»

Змальовуючи образ Анни, Толстой постійно використовує внутрішній монолог як засіб зображення стану душі героїні. Причому цей монолог являє собою не стільки логічні думки, скільки почуття, відчуття, передчуття, тобто те, що «не підвладне свідомості, туманне і напівсформульоване», те, що заховане у підсвідомості.

Таким чином, за допомогою внутрішнього монологу Толстой відображає «той хаос, що панує в душі Анни Кареніної. У цьому романі Лев Толстой змалював трагедію молодої жінки, яка хотіла досягти справжнього щастя і загинула під гнітом фальшивої і бездушної моралі світського суспільства».

V. Підсумок уроку.

  • У чому полягає суперечливість образу Анни Кареніної?

  • Як ви розумієте епіграф уроку?

  • Яку роль, на ваш погляд, відіграє образ Анни Кареніної у світовій літературі? У чому його символіка?

VI. Домашнє завдання.

Опрацювати характеристику образу Левіна, героя роману Лева Толстого «Анна Кареніна».

Урок

Тема: Психологічна глибина та суперечливість образу Анни Кареніної з однойменного роману Л. Толстого

Мета: допомогти учням розкрити образ Анни й глибше зрозуміти його значення, дослідити майстерність автора у його створенні; розвивати навички характеризування образів, уміння визначати головне й художні деталі, висловлювати свої думки; виховувати високі моральні якості. оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього. тип уроку: формування вмінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I.          Організаційний момент

II.        Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Між автором і головним персонажем роману складаються «непрості взаємини»: Л. Толстой співчуває Анні, але не приймає її вибору; розуміє мотиви, які штовхнули її на такий небезпечний крок, як зрада чоловікові, і відмовляється заплющувати очі на зворотний бік цього рішення,розібратися в суперечливості й психологічній глибині образу Анни Кареніної ми й спробуємо сьогодні на уроці.

III.       Оголошення теми й мети уроку

IV.       Формування вмінь та навичок

1. Слово вчителя

Дослідники творчості Л. Толстого стверджують, що великий вплив на письменника мав роман у віршах О. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Історія Анни Кареніної починається з того місця, де завершилася історія Тетяни Ларіної. Толстой нібито замислюється над тим, а що було б із пушкінською Тетяною, якби вона не відкинула домагань Онєгіна й порушила свій обов'язок щодо законного чоловіка.

До речі, у першому варіанті роману героїню Толстого звали Тетяною.

Як і більшість персонажів твору, Анна Кареніна має своїх прототипів.

Один із них - Марія Олександрівна Гартунг (1832-1919), донька Пушкіна. Але нагадує вона Анну «не характером, не життям, а зовнішністю». Другий прототип - Анна Степанівна Пирогова, яку нещасливе кохання призвело до загибелі - вона кинулася під товарний потяг.

Реальні факти дійсності не становили творчий задум автора. «Треба спостерігати багато однорідних людей, щоб створити один певний тип»,- говорив Л. Толстой.

2. Евристична бесіда

  • Як починається історія Анни і Вронського? (Герої зустрічаються на вокзалі. Їх знайомить брат Анни - Стіва Облонський. Анна їхала в одному купе з матір'ю Вронського. Вронський «відчув необхідність ще раз поглянути на неї - не тому, що вона була дуже красивою, не завдяки витонченості й скромній грації, які були в усій її поставі, але тому, що у виразі миловидного обличчя... було щось особливо ласкаве й ніжне... Ніби надлишок чогось так переповнював її єство, що мимоволі виражався то в блиску погляду, то в посмішці...» У цьому описі можна побачити початок майбутніх стосунків героїв, внутрішню силу Анни, її жагу до життя. Катастрофічність цього знайомства ніби передбачена нещастям на залізниці, коли потягом задавило сторожа.)

  • Як розкривається Анна в епізодах примирення Доллі з чоловіком, знайомства з Кіті, з дітьми Доллі? (Анна мирить Доллі зі Стівою, зачаровує Кіті своєю простотою, щирістю та відкритістю; діти Доллі в захопленні від тітки.)

  • Як змінюється ставлення Кіті до Анни на балу? (Кіті бачить Анну «зовсім новою» - Анна сп'яніла від захоплення, яке вона викликала в оточуючих. Кіті зрозуміла таємний, незримий зв'язок Анни і Вронського, у якого була закохана, й відчула «відчай і жах». «Так, щось чуже, бісівське й чарівне є в ній,» - сказала вона собі. Анна й сама відчула в собі щось нове, «бісівське».)

  • Що ми знаємо про заміжжя Анни? (Тітка віддала Анну заміж за чоловіка, який був набагато старшим за неї. Жінка жила спокійно, розмірено, почуття ще дрімали в ній. Усю любов вона перенесла на сина. Після зустрічі з Вронським Анна намагається зосередитися на своєму сімейному житті, але це в неї не виходить. Зовнішність чоловіка, його вуха викликають в неї неприємні відчуття. Вона розуміє, що в її стосунках із Кареніним багато вдаваності, «але раніше вона не помічала цього почуття, тепер... ясно й боляче усвідомила його».)

  • Чи намагається Анна боротися зі своїм почуттям? (Анна не сприймає брехні. Вона намагається боротися зі своїми почуттями, але не може, втрачає над собою контроль. Зустріч із Вронським на станції під час страшної бурі. Цей символічний образ нібито попереджає про біду та її невідворотність.)

  • Які деталі свідчать про несумісність Анни та її чоловіка? (У зовнішності героїні письменник постійно підкреслює внутрішній вогонь, що робить її красу привабливою: «Вогник замерехтів в її очах»; «В очах  її  спалахував  радісний  блиск»; «нестримний дрижачий блиск очей і посмішки обпалив його». Цей внутрішній вогонь дрімав у ній, «але прийшов час, і Анна зрозуміла, що вона жива, що їй необхідно любити й жити». Анна ро зуміє, що чоловік вісім років душив її життя, «душив усе, що було в ній живого». Автор зображує Кареніна раціональним, холодним: «кожна хвилина життя Олексія Олександровича була зайнята й розподілена», нібито він був не людиною, а машиною.)

  •  Чи було кохання єдиним талантом Анни? (Анна - розумна, тонка, делікатна й освічена людина. Вона багато читає, розуміється в мистецтві, може вільно говорити й про агрономію, й про розведення коней та про інші справи.)

  • Як складалися взаємини Анни із Вронським на початку їх кохання? (Їх охопила пристрасть, але почуття Анни сповнені протиріч. Вона відчуває «сором, радість і жах перед цим вступом у нове життя». Коли Вронський упав на скачках, Анна зовсім утратила самовладання. Вона зізналася чоловікові у зраді. Її охопило глибоке почуття провини. Каренін наполягав на «дотриманні зовнішніх вимог пристойності». «Жити як раніше Анна не могла, як не могла й залишити сина», унаслідок чого опинилася в безвиході.)

  • Прокоментуйте епізод пологів Анни. За що Анна просить у Кареніна вибачення і що відчуває після одужання? (Під час пологів Анна відчуває, що їй «залишилося жити небагато» й осмислює своє життя по-новому. Просить вибачення у Кареніна, і той прощає її. Після одужання Анна розуміє, що так само ненавидить чоловіка, навіть за його великодушність, і що тепер вона опинилася ще в гіршому становищі, навіть жалкує, що не померла.)

  • Яку роль відіграє у творі опис мандрівки Анни і Вронського до Італії? (Спочатку вони були щасливими: «Анна відчувала себе безмежно щасливою». Вронський же незабаром «відчув, що в його душі піднялося бажання бажань, нудьга». Заради Анни він відмовився від кар'єри, звичайного життя; Анна заради нього полишила сина. Мандрівка раптом утратила свою чарівність, необхідно було повертатися.)

  • Якою є головна мета повернення Анни в Росію? (Вона страждала від розлуки із сином і хотіла його побачити.)

  • Як Анна ставилася до своїх дітей? (До дочки Анна не мала таких почуттів, як до сина. Можливо, зіграло роль відчуття провини, каяття. Крім того, «Сергійко був уже майже людина, і кохана людина; у ньому вже боролися думки, почуття; він розумів, він любив, він судив її».)

  • Прокоментуйте епізод у театрі. (Повернувшись із-за кордону, Вронський поринув у своє звичне життя. Анна ж опинилася в ізоляції - вищий світ не прийняв її. Анна вирішила довести собі й усім, що байдужа до думки оточуючих. Але в театрі, коли її образили, гостро відчула свою самотність та принизливе становище. Анна у відчаї звинувачує Вронського, якого вже обтяжували її «любовні сіті».)

  • Що спричинило загибель Анни? (Анна не може розібратися у своїх почуттях, вона ревнує, почувається нещасною через загальний мовчазний осуд; розчаровується в коханому. Іде на самогубство імпульсивно й необдумано.)

  • Узагальніть висновки бесіди та обговорення порушених питань. (Образ Анни Кареніної розкритий автором у всій його суперечливості, із глибокою психологічною мотивацією.)

V.   Домашнє завдання.

Уміти характеризувати образ Анни, висловлювати своє ставлення до нього.

VI.       Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «мікрофон»

Продовжте речення:

♦          На мою думку, образ Анни Кареніної...

Суперечливий образ Анни Кареніної

Чи є в світі людина, яка залишилась би байдужою, читаючи роман «Анна Кареніна»? Думаю, що ні. Адже мова йде не лише про долю жінки. Мова йде про історію країни, бо роман Л. М. Толстого є відбитком цілої епохи російського життя. Тут і мораль світського суспільства, і життя низів, блиск салонів і занепад села. І на цьому фоні — яскрава, неординарна особистість, яка прагне щастя.

Класики минулого не раз зверталися до образу жінки в літературі. Не можна не згадати Катерину з «Грози» і Ларису з «Безприданниці» Островського, Ніну з чехівської «Чайки». Усі вони борються за своє щастя і протистоять суспільству. Але образ Анни Кареніної — особливий. Жінка, яка за соціальним становищем стоїть на вищому суспільному щаблі. Здавалось би, чого не вистачало їй? Вона освічена, вродлива, багата, має вагу в світі, нею захоплюються, до її порад прислухаються. Але вона нещасна в подружньому житті, вона самотня у своїй сім’ї. Можливо, що доля Анни Кареніної склалась би по-іншому, якби її сім’я була щасливою.

Безумовно, перші рядки роману «Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему» можна цілком віднести до сім’ї Кареніних. А хіба можна бути щасливою з чоловіком, який не живе, а грає роль, що живе, адже: «Переноситься мыслью и чувством в другое существо было душевное действие, чуждое Алексею Александровичу. Он считал это душевное действие вредным и опасным». Саме цей стан душі Кареніна став причиною багатьох драматичних випадків. А навколо буяло життя, якого так прагла Анна. Можливо, тому, що Анна не любила Кареніна, вона всю свою любов перенесла на сина, а доньку від коханого Вронського не любила. Єдиною опорою Анни є її кохання до Вронського, але згодом це кохання змінюється: «Моя любовь… все делается страстнее и себялюбивее, а его все гаснет, и гаснет, и вот от-чего мы расходимся. И помочь этому нельзя».

На початку твору Анна говорить Доллі про потребу прощення в ім’я збереження сім’ї, а у власному житті вона руйнує свою сім’ю.

Але доля Анни звершується у пориві щирих, правдивих і справжніх почуттів, де немає ні найменшої брехні.

Справжній характер Анни першою зрозуміла Кіті. Адже Анна «не похожа была на светскую даму». У ній не було нічого напускного. Лєвін також бачить її справжній характер: «Левин все время любовался ею — и красотой ее, и умом, образованностью, и вместе простотой и задушевностью». А внутрішнє життя Анни Кареніної було сповнене величезної напруги. У неї були свої затаєні мрії і бажання про незалежність і про те, де можна докласти своїх сил.

Анна шукає в собі причину того, що Вронський змінився у ставленні до неї. І в той же час в хвилини розпачу звинувачує його в усьому, що відбулося.

Навіть її кохання перетворюється на жорстокість, призводить до суперечки з усіма, зі світом, із життям: «…и я накажу его и избавлюсь от всех и от себя».

Суперечливість образу Анни Кареніної полягала вже в тому, що життя її розгорталось у двох напрямках: те, що було в сім’ї, і те, що було поза сім’єю. Анна відчувала, що «счастье возможно только при строгом исполнении закона добра», а вона намагалась побудувати його на нещасті близьких їй людей. Проте бунтарський характер її не визнавав нічого смиренного: «…она знала вперед, что помощь религии возможна только под условием отречения от того, что составляло для нее весь смысл жизни».

Анна зреклася свого звичного способу життя. «Все ложь, все обман, все зло»,— говорить вона напередодні загибелі. Усі питання було вирішено негативно, і це вбило її волю до життя. Вона втратила моральну опору.

 Безумовно, навіть смерть героїні можна розглядати по-різному: і як душевну силу, і як слабкість. Але головним залишається те, що Анна Кареніна з усіма її високими моральними поривами вступила в протиріччя із загальновизнаним стереотипом свого середовища і своєї епохи. А за звичайними формами людських стосунків Л. М. Толстой розкрив цілісну натуру і завжди злободенні проблеми людських відносин, які вражають своєю глибиною і таємничістю.

 

 

 


На правах реклами

Ваш пошук роботи
починається тут.

Допоможи адміністратору
Система Orphus
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Ми Вконтакте
Реклама
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 667
Наші фотографії
Статистика
Архів записів
Copyright McWest © 2017Використовуються технології uCoz