Вівторок, 22.05.2018, 21:20
Вище художнє професійно-технічне училище № 5 м. Вінниця
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Посилання







Реклама
Категорії розділу
Заміни [0]
Новини [60]
PRESIDENT.GOV.UA
Новини міської ради:

 

 

 
ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Розглядається ефективність впливу художньої літератури на розвиток моральних якостей особистості, яка б оптимально могла вирішувати складні проблеми, успішно досягати індивідуальних та суспільних цілей, керуючись при цьому загальнолюдськими цінностями.

ВСТУП

Сучасні вимоги до морального виховання молоді покладають на викладачів відповідальність за моральну свідомість, формування у підростаючого покоління позитивних рис, здатність до душевного відгуку, співпереживання, любові до батьків, природи, Батьківщини, шляхетного ставлення до жінки, благородства, чесності, скромності та інших чеснот. В сучасних умовах розвитку нашого суспільства, що функціонує в умовах порушення звичних систем цінностей і загальної дестабілізації, значно ускладнюються процеси виховання і самовиховання молодого покоління. Пріоритет результату над шляхами його досягнення призводять до втрати моральних принципів та етичних норм.

Серед основних цінностей, які становлять ядро особистості людини, особливе місце посідають ідеали, оскільки вони мають здатність мобілізувати молодь до активної діяльності.

Тому для стимулювання роботи учнів над собою вчителю необхідно знати завдяки чому змінюється погляд на себе, що спонукає змінити свою по-ведінку, хто є взірцем для наслідування.

Високим завданням літератури і взагалі сенсом її існування в наш час є потреба, аби якомога більшій кількості людей захотілось в усьому дійти до самої суті.

На сучасному етапі розвитку суспільства виховні методи повинні бути зорієнтовані на становлення та розвиток такої особистості, яка б оптимально могла вирішувати складні проблеми, успішно досягати індивідуальних та суспільних цілей, керуючись при цьому моральними нормами.

Вивчення літератури – це , насамперед, пізнання людиною самої себе, пробудження зусиль, спрямованих на самовиховання. Справжній майстер-словесник повинен добитися того, щоб його учням хотілося стати кращими, ніж вони є.

Проблема формування у молоді позитивних моральних рис набуває першочергового значення. Це обумовило актуальність нашої роботи.

ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

СУТЬ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

 

Гуманістичні, моральні цінності в демократичних країнах світі відіграють дедалі більшу роль у досягненні загальнодержавної мети у формуванні та зміцненні позитивних суспільних відносин. В Україні, незважаючи на усвідомлення потреби підвищити роль і значення загальнодержавного педагогічного процесу морального виховання, стан формування в молоді позитивних моральних рис не відповідає сучасним вимогам.

З огляду на умови розвитку суспільної моральної свідомості на сучасному етапі, впливу негативних прикладів, які широко висвітлюються засобами масової інформації, вчителі повинні покладатися на засоби художньої літератури. Проблема формування у молоді позитивних моральних рис набуває першочергового значення. Моральне виховання передбачає формування в учнів почуття любові до батьків, Батьківщини, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.

Характерною особливістю морального становленні особистості є урахування її менталітету – специфічного світосприймання, світовідчуття, світогляду, бачення світу й себе у світлі національного характеру, вдачі тощо.

Зміст морального виховання зумовлений потребами і вимогами суспільства, формуванням всебічно розвиненої особистості.

Вчитель, який присвячує своє життя формуванню свідомості людей, їх культурному та духовному збагаченні, їх професійному самовизначенню, вносять вклад в просування їх до щастя. Поняття щастя характеризує не лише задоволеність людини своїм життям. Щастя – це стан, який максимально наближує людину до реалізації її ідеалів.

Моральна поведінка людини, її відношення, переживання оцінюється в категоріях добра і зла, в залежності від того, в якій мірі вони сприяють благу і щастю людей, стверджуючи людину як цінність.

Виховна робота має базуватися не на використанні прийомів зовнішнього підкріплення (заохочення, покарання), а на механізмах свідомості і самосвідомості суб’єкта.

За останніми науково-психологічними даними вирішальна роль у формуванні вищих психічних функцій відводиться не предметно-перетворювальній діяльності, а мовленнєвій взаємодії. Спілкування має характер дискусії, оскільки вимагає когнітивно-емоційної аргументації.

Моральне «Я» учень виділяє за допомогою осмислення результатів власних моральних дій. Отже, для того, щоб учень засвоїв нову моральну норму вчителю необхідно актуалізувати вже існуючу значущу особистісну цінність.

Процес виховання підростаючої особистості ґрунтується на фундамен-тальному положенні, згідно з яким тільки те, що пережив у почуттях, набуває для людини значущості, стає її проблемою. Виходячи з цього твердження педагог вибудовує свій виховний вплив таким чином, щоб учень, здійснивши той чи інший моральній вчинок пережив від нього позитивне почуття радості, закріпив у свідомості його, а також ту моральну цінність, яка втілилися у ньому як відповідна спонука (мотив).

Однак через дію егоїстичних почуттів учень не може здійснювати лише суспільно прийнятні вчинки; він також не дотримується моральних норм і вимог, його поведінка набуває асоціальної спрямованості. Тож корекція такої поведінки має бути провідною метою виховної діяльності педагога.

Викладач мусить використовувати дію негативних переживань учня, насамперед почуття суму. При цьому важливо, щоб емоційне поживання спрямувалося учнем на самого себе, на свій образ «Я», та на певну рису, яка зумовила негативний вчинок.

Сум є найбільш частою негативною емоцією і за широтою цього діапазону можна оцінювати рівень психічного розвитку учня. У зв’язку з цим завдання педагога – запобігти нечутливості дитини до суму стосовно самої себе та інших людей.

Другою фундаментальною емоцією, яка має бути використана у виховній роботі є переживання сорому. Загалом сором підсилює самокритику і тимчасове відчуття безсилля. Це сприяє формуванню більш адекватної «Я»-концепції. Людина, що об’єктивно себе усвідомлює стає більш самокритичною, фіксація уваги на собі змушує індивіда осягнути власні внутрішні суперечності. Психолог І.Д.Бех, розкриваючи динаміку морального розвитку особистості, стверджує, що моральна поведінка формується на ґрунті здатності до душевного відгуку, співпереживання.

Важливим є питання про зміст моральних якостей, тобто скільки і яких якостей повинно бути сформовано. Омелян Вишневський поділяє цінності, які потрібно виховувати на п’ять рівнів:

1. Абсолютно вічні. Це золотий фонд духу, культури і вселюдського досвіду. Орієнтуючись на них, людина, власне, і стає людиною. Вони мають універсальне значення та необмежену сферу застосування. Це Віра, Надія, Любов, Доброта, Чесність, Справедливість, Гідність, Милосердя, Краса, Свобода.

2. Національні. Вони є значущими для одного народу і не завжди поділяються іншими.

3. Громадські. Ґрунтуються на визнанні рівностей людей і знаходять своє застосування в демократичних суспільствах (поняттях прав і свобод людини).

4. Сімейні. Моральні основи життя сім'ї: стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей.

5. Цінності особистого життя. Мають значення щонайперше для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, напрям зусиль.

У формуванні в учнів моральних рис і якостей виділяють три етапи:

1. Учні засвоюють доступні їм форми і правила моралі, в них формується певне коло етичних уявлень.

2. Формування на основі початкових уявлень про правила та норми етичних понять, виробляються вміння вести себе відповідно до засвоєних моральних норм при самоконтролі з боку самої особистості.

3. В учнів формуються моральні переконання, які регулюють їхню поведінку в найрізноманітніших ситуаціях, що свідчить про моральну сформованість особистості.

 

ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Побудова демократичної, економічно-розвиненої держави з високим рівнем життя вимагає підготовки нового покоління, ініціативного самостійного освіченого національно-свідомого, зі значним інтелектуальним і духовним потенціалом. Проте сучасні умови розвитку нашого суспільства, що функціонує в умовах порушення звичних систем цінностей і загальної дестабілізації, значно ускладнюють процеси виховання й самовиховання молодого покоління. Ринкова система господарювання пропонує молоді нову систему цінностей, у якій провідними виступають ділові та професійні якості людини: комунікабельність, ініціативність, уміння обходити конкурентів, виконувати доручення тощо. При цьому нібито другорядним залишається моральний компонент діяльності особистості. Пріоритет результату над шляхами його досягнення ставить перед молоддю питання необхідності й доцільності використання в сучасних умовах найбільш важливих етичних норм. Така ситуація негативно позначається на встановленні моральної свідомості молоді.

Моральна свідомість особистості має ієрархічну структуру, починаючи від егоцентризму і закінчуючи сприйманням себе представником людства.

Я – дитина.

Я – член родини.

Я – член групи (класу).

Я – громадянин.

Я – представник людства.

 

Кожен щабель розвитку, самосвідомості характеризується певною системою цінностей, моральних настанов та уявлень особистості про саму себе. Перехід з однієї стадії на іншу здійснюється, на нашу думку, за допомогою морального вибору.

Під моральним вибором ми розуміємо свідомо обрану внутрішньо мотивовану самостійну емоційно вольову дію, що ґрунтується на особистісних моральних переконаннях і реалізується через вчинок, за реалізацію якого особистість готова взяти на себе повну відповідальність.

Серед основних цінностей, які становлять ядро особистості людини особливе місце посідають ті, котрі є не чим іншим, як ідеалами, оскільки вони мають здатність мобілізувати кожного до активної діяльності. Тому так важливо зосередити увагу на вивченні морального ідеалу учнів а також можливих способів формування цієї якості вчителями в умовах навчально-виховних ситуацій. Вивчення моральних ідеалів учнів допомагає виявити особливості ідеалу і вдосконалити його вчителями.

Знання вчителем змісту і структури ідеалів учнів дає можливість вико-ристовуючи їх дієвість, формувати вищі смислові структури особистості (жит-тєві смисли, цілі тощо ) через проведення аналізу вчинків літературних героїв. Ідеали учнів – особлива духовна сфера, при формуванні якої повинні бути постійно присутніми тактовність, делікатність учителя.

Для педагога важливо знати, які якості учні більш за все цінять в собі і оточуючих, що створює привабливість в поведінці юнака та дівчини, чи пов'язують спілкування з друзями реалізацію життєвих планів з особливостями свого характеру, чи відчувають вони труднощі в регуляції міжособистісних відношень.

Для стимулювання роботи учнів над собою вчителю необхідно знати, завдяки чому змінюється погляд на себе, що спонукає змінити свою поведінку. Це можуть бути суспільна думка, взаємовідносини дорослих і однолітків, особисті помилки.

Для учнів особливого значення набуває культура спілкування, манера пове-дінки. Отже, педагогу необхідно враховувати такі вікові особливості учнів, як:

1. Формування прагнень та ідеалів

2. Становлення самооцінки

3. Врахування оцінки оточуючих

4. Оволодіння соціальними ролями

5. Статеве дозрівання

6. Прагнення до самоствердження

7. Переоцінка цінностей дорослих (суспільства)

8. Формування індивідуальних цінностей

9. Перехід систем цінностей у моральне переконання

10. Суб’єктивність поглядів та максималізм.

 

Ефективність виховного впливу зумовлюється формами та методами виховання. Метод виховання – це певна система конкретних прийомів впливу на вихованця з метою формування його як особистості.

Можна запропонувати наступну схему методів і прийомів виховання:

1. Пряме навчання цінностей:

• Первинне засвоєння інформації через літературні твори, розповіді, лекції на моральні теми, запам’ятовування, пригадування, відтворення

• Пояснення і керована дискусія на уроках літератури, що переносить сутність моральних форм на конкретні життєві си-туації

• Рольова гра передбачає введення учня в певну соціальну роль: стати на місце літературного героя і пропонує розв’язати моральну проблему.

2. Опосередковане навчання цінностей (цінності подаються не в «чистому» вигляді, а в контексті змісту навчальних предметів, у живих людських стосунках:

• Застосування проблемно-ситуаційного підходу

• Інтерв’ю

• Творчі письмові роботи, що стосуються конкретних життє-вих ситуацій та образів літературних героїв.

На сучасному етапі розвитку суспільства виховні методи повинні бути зорієнтовані на становлення та розвиток такої особистості, яка б оптимально могла вирішувати складні проблеми, успішно досягати індивідуальних та суспільних цілей керуючись при цьому моральними нормами.

 

 

ЛІТЕРАТУРА ЯК ЗАСІБ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Твори літератури як надбання мовної культури суспільства покликані збагачувати людські почуття, розкривати перед читачем широкий і мінливий навколишній світ, людські взаємини, формувати відповідне ставлення до на-вколишнього середовища.

Одержуючи від читання духовний заряд для індивідуальної духовної діяльності, для роздумів і мрій, для пильного, вимогливого погляду на самого себе, для вимірювання самого себе, учень намагається зрозуміти краще свою сутність і свої можливості в процесі самореалізації як в професійному, так і в духовному напряму.

Читаючи художню літературу, учень вчиться оцінювати життєві явища, об’єкти живої природи і на цій основі сприймає і оцінює красу навколишнього, красу людських почуттів, осмислює дійсність з погляду загальнолюдських цінностей.

Література має великі можливості у вихованні в учнів любові до рідної мови. Рідна мова – то безцінне духовне багатство, в якому народ живе, за допомогою якого передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Тому як учитель музики несе на урок скрипку, так в устах словесника на уроці літератури повинно звучати художнє слово, яке розкриває ідею, а не нудна розповідь про ідею. В кожному слові вчителя має трепетати, хвилюватися, радіти і обурюватися жива людська пристрасть. В.О.Сухомлинський говорив: «Яким би високим не був зміст слів, з якими вчитель звертається до учнів, вони залишаться для них мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не запульсує кров».

В.О.Сухомлинський радив вчителям літератури гострити кожне слово, перетворювати виховання на мистецтво. «Слово це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Тому що словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її… То ж оволодівайте цим різцем так, щоб з-під ваших рук виходила тільки краса».

Вивчення літератури це насамперед пізнання людиною самої себе, пробудження зусиль, спрямованих на самовиховання, справжній майстер-словесник повинен добитися того, щоб його учням хотілося стати кращими, ніж вони є.

Красивим має бути слово і самого вчителя. Від цього залежить його успіх. Слово щире, емоційне, правдиве. Дуже важливо, щоб учень відчував красу слова, захоплювався нею, бо це є той елемент відносин без якого немислиме виховання. Тому на передній необхідно поставити вироблення в учнів умінь творити словом, втілювати художній образ свої думки, почуття і переживання. Завдання вчителя – навчити учня бачити, сприймати. Відчувати, оцінювати прекрасне и творити в повсякденному житті.

«Краса – це один із струмочків, які живлять доброту, сердечність і любов»,- зазначав О.В.Сухомлинський. Естетика взаємин між людьми, вміти слухати співбесідника, прощати людям їхню необачність, зазнайство – це ті аспекти, які мають бути в полі зору вчителя.

Вчителі-словесники бачать своє основне завдання у сприянні особистісному становленню учнів. У контексті такої орієнтації засвоєнні знань, умінь і навичок виступає не самоціллю, а одним із засобів розвитку учнів. Пріоритетне значення надається формуванню в учнів позитивної Я-концепції, моральної свідомості, розвитку їхнього творчого потенціалу, розкриттю індивідуальної своєрідності. Для такої роботи характерна орієнтація на співробітництво, формування довірливих особистісних стосунків, урахування інтересів, емоційних станів і якостей учнів.

Високим завданням літератури і взагалі сенсом її існування в наш час є потреба прокричати або прошепотіти щось таке, аби якомога більшій кількості людей захотілось в усьому дійти до самої суті.

Література дає взірці прояву як найкращих якостей людей, так і надає можливість побачити найпотворніші прояви людських слабостей. Викладачі літератури, керуючись загальнолюдськими цінностями, повинні допомогти учням вибрати вірний шлях у житті, знайти свою власну життєву позицію.

 

 

ТЕМА УРОКУ: «ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ, КРАСИ, НАСОЛОДИ І МИСТЕЦТВА В РОМАНІ О.ВАЙЛЬДА «ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ»

 

Мета: Проаналізувати ідейний зміст твору, розвивати нестандартне мислення, виховувати моральні почуття.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчання

Робота з епіграфом.

«Щоб запобігти усім гріхам і перемогти їх, насамперед потрібно визнати, що корінь кожного гріха – у поганих думках. Ми всі – тільки наслідки того, що ми думаємо» (Будда).

«Кожна думка, на якій зупиняється людина, незалежно від того, висловлює вона її чи ні, обов’язкову або зашкоджує, або допомагає її життю». (Л.Малорі).

«Визначає долю людини те, як вона розуміє себе» (Торо).

«Працюй над очищенням своїх думок. Якщо у тебе не буде поганих думок, не буде й поганих вчинків» (Конфуцій).

Ми пропонуємо вам кілька раундів з думкою. Хай вона буде незвичайною, але обґрунтованою і водночас чарівною. Але пам’ятайте, що ця гра небезпечна. Думка і слово – дві могутні сили у світі, тому намагайтесь своєю думкою не зашкодити собі, а своїм словом не образити інших.

Створюємо коло спілкування. Групи: «Ранок», «День», «Вечір», «Ніч», кожна з яких пояснює вислови. Учень - лорд Генрі виступає з промовою:

«Я певен, що якби кожна людини проживала своє життя повністю і цілковито, даючи вияв кожному почуттю, вираз кожній думці, втілюючи кожну свою мрію, – тоді, я певен, світ дістав би такий свіжий і дужий збудник радості, що ми забули б усі хвороби Середньовіччя. Але й найхоробріші з нас боїться самого себе. Самозаперечення, цей трагічний пережиток дикунських збочень, і досі калічить нам життя. Ми покарані за свою саможертву. Кожен імпульс, що ми намагаємось притлумити, нависає над розумом і отруює нас. Єдиний спосіб позбутися спокуси –піддатися їй. Хтось сказав, що найбільші події світу відбуваються в людському мозкові».

Утворюємо групи: «Думка», «Краса», Життя», «Мораль», «Порок».

Запитання для обговорення:

1. Як співвідносяться між собою те, що потрібно чинити, і те, що бажаєш робити?

2. Чому слід віддавати перевагу: життю для людей, чи життю для себе?

3. Чи існує взагалі життя для людей? Це – утопія?

4. Хто має право визначити, що є гріх, а що не гріх?

5. Якщо індивідуум не заважає іншим, він може жити так, як йому заманеться?

Призначається консультант з філософії.

Консультант: «Індивідуалізм – це прагнення виразити свою особис-тість, свою індивідуальність. В основі індивідуалізму – визнання абсолют-ної цінності, неповторності, унікальності, особистості, наділеної творчими здібностями і можливостями. Індивідуалізм не означає право порушувати закони загальноприйняті норми моралі, якщо вони не принижують честь і гідність людей, а навпаки передбачає розвинуте почуття відповідальності за свої думки і вчинки. При надто абсолютизованій позиції окремого індивіда в його протиставленні іншому індивіду, суспільству загалом індивідуалізм може перейти в егоїзм».

 

Запирання для обговорення:

1. Як схарактеризувати життєву позицію лорда Генрі і Доріна Грея: індивідуалізм чи егоїзм?

2. Наскільки життя людини має залежати від суспільства.

Учень – лорд Генрі: «Я дуже дбайливо розрізняю людей. Друзів собі я вибираю лише вродливих, приятелів – лише лагідних, ворогів – лише розумних. Особливо не завадить обережність, коли обираєш собі ворогів. Серед моїх супротивників немає жодного недоумка. Всі вони люди розвиненого інтелекту і тому вміють належно цінувати мене».

Прокоментуйте цей вислів лорда Генрі. Що в ньому бачимо: риси індивідуалізму, егоїзму чи щось іншого.

II. Слово вчителя з елементами бесіди. Люди завжди замислювались над вічним питанням: у чому сенс життя?

Напрям у філософії, який здобув назву гедонізм, по-своєму відповідає на це питання. Сенс життя прихильники гедонізму бачили в насолоді.

Ми спробуємо дослідити, як філософія насолоди впливає на духовний світ людини, що трапляється з нею, коли настає пересичення, коли буде вичерпаний запас насолод, які вона собі придумала.

Простежимо за долею Доріана Грея: коли розпочалось руйнування його душі, як воно проходило і як він сам перетворився на один великий порок.

Кожна з груп визначає сходинки, по яким Доріан Грей спускався до спотворення душі, фіксуючи на папері.

Порок – це інфекція?

«Порок – це витрата життєвих сил» (Б.Шоу)

Сходинки пороку Доріна Грея:

1. Усвідомлення своєї краси.

2. Захоплення бутафорією.

3. Егоїзм та безсердечність.

4. Розпуста.

5. Убивство людини.

6. Страх.

7. Убивств власної совісті, душі.

 

ВІРШ У ПРОЗІ ОСКРА ВАЙЛЬДА «МАГНІТ»

«Був собі магніт, а неподалік проживали сталеві стружки. Якось дві, а може три стружки-подружки відчули деяке ваблення, навіть більше того – потяг до магніту. І розмріялись: «Як це добре було б відвідати його. Природно, стружки-сусідки підслухали розмову, їм теж схотілося наблизитись до магніту. Далі – більше. Жодна з стружок вже не могла ні про що інше думати.

 Чому б нам не піти до магніту прямо сьогодні? – спитала одна.

Але всі гадали, що краще зачекати до завтрашнього дня. Між тим, самі того не помічаючи рухались в бік магніту, який лежав собі вельми спо-кійно і не звертав ніякої уваги. А стружки все галасували і галасували. І все просувалися до свого сусіда. Хтось вигукнув:

 Наш обов’язок – зробити візит магніту. Це давно було слід зробити!

А тим часом вони просувались до нього, хоч як і раніше не розуміли цього. Врешті-решт найнеспокійніші закричали:

 Навіщо зволікати? Ми вирушимо цієї ж хвилини. Зараз же!

Охоплені єдиним поривом вони ринулись уперед. Мить – і стружки з усіх боків обліпили магніт…

І магніт посміхнувся, адже сталеві стружки ані секунди не сумнівалися, що прийшли до нього своєю волею».

Запитання для обговорення:

 Як ви гадаєте, чому люди подеколи піддаються магнетизму розпус-ти?

 Чому Доріан Грей став на цей шлях?

 Хто штовхнув його на цей шлях?

Випробування Доріана Грея коханням.

 Кого покохав Доріан Грей – Сибіл чи те, що було втілено в її образі?

 Як реагує Доріан Грей на погану гру Сибіл на сцені?

 Які зміни сталися на портреті Доріана після розриву з Сибіл?

 Чи вважає він, що повівся з дівчиною жорстоко?

 Чи визнає він свою вину перед Сибіл?

В історії кохання Доріана і Сибіл важливо, щоб учні усвідомили, що кохання Доріана і Сибіл було специфічне. Він покохав те море пристрастей і образів, які талановито втілювала Сибіл на сцені.

 Що ви вкладаєте в поняття краси?

 Де можна побачити красу?

Складаємо таблицю. «Краса в собі», «Краса навколо».

Учні називають риси характеру людини, які створюють внутрішню красу. Звертаємо увагу учнів на невідповідність внутрішньої та зовнішньої краси головного героя.

Доречно згадати вірш Шарля Бодлера «Гімн красі».

Краса навколо – це природа, витвори мистецтва, творчість.

Консультант з філософії.

Творчість – особлива форма людської активності, спрямованої на створення нових неповторних оригінальних і водночас соціально значущих творів.

За змістом творчість духовна, а за формою – матеріальна.

 Як співвідноситься життя героїв роману з творчістю?

Увагу учнів слід звернути на роздвоєння особистості Доріана і поміркувати, з якою метою письменник підкреслює прірву між зовнішньою красою та духовною потворністю юнака. «Солодка отрута» постійних дозволених і недозволених утіх складає тепер сенс життя Доріана. Зустріч і дружба з Доріаном мають фатальні наслідки: самогубства, загадкові смерті, тюремні вироки. Жорстокість та розпуста героя до невпізнанності змінюють портрет.

 Що символізує собою портрет Доріана Грея?

 В чому вбачає Доріан причини свого падіння? Чи не помиляється він?

 Що найбільше гнітить Доріна: смерть Безіла, чи загибель власної душі?

 Як він намагався виправдати себе?

 Який «добрий вчинок» зробив Доріан?

 Чому Доріан прагне знищити портрет?

Доріан Грей зазнає руйнівних змін від експериментування із власним життям. Юнак не зміг встояти перед спокусами життя, не зачепивши своєї внутрішньої сутності. Його емоційна сфера зазнає катастрофічних змін: він перестає відгукуватись на події реального життя, починає відсторонено сприймати і себе і свої почуття. Кожна сторінка мерзотного життя Доріана була записана в його, як він сам говорив, «щоденнику» – відбита на портреті. Аморальність руйнує красу, і це відображає портрет. Справжня краса завжди одухотворена, аморальність - завжди потворна.

Твір Оскара Вайльда «Портет Доріана Грея» є органічним і майстерним поєднанням (а це і є властивістю модерністської літератури) піднесеного й буденного, романтичного й жахливо натуралістичного, вигадливого й щирого.

Заключний етап уроку.

 Що могло б урятувати душу Доріана Грея?

 За що було покарано Доріана?

 Для чого варто жити?

 Чи є сьогодні люди, які живуть заради краси і насолоди? Що можна сказати про їх майбутнє?

 Якщо людина творить саму себе, то кого вона повинна створити: неповторний оригінал чи копію? На що людина має орієнтуватись: на власну неповторність, самобутність чи копіювання інших?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Написати твір-роздум: «Мій шлях до істини…»

 

 

 


На правах реклами

Ваш пошук роботи
починається тут.

Допоможи адміністратору
Система Orphus
Форма входу
Пошук
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Ми в Facebook
Реклама
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 700
Наші фотографії
Статистика
Архів записів
Copyright McWest © 2018Використовуються технології uCoz